«Каллокаїн» з’явився 1940 року, за рік до смерті письменниці, і став важливим учасником літературного діалогу тогочасних антиутопій – «Мы» Євгена Зам’ятіна, «Прекрасний новий світ» Олдоса Хакслі та епохального «1984» Джорджа Орвелла, що вийшов через дев’ять років після «Каллокаїну» і який за своєю стилістикою та проблематикою чи не найближчий до magnum opus шведської письменниці. Бо в обох романах постає похмуре пророцтво майбутнього світової цивілізації, де величезні конгломерати-держави безкінечно ведуть між собою то «холодні», то «гарячі» війни, які насправді є лише однією війною за владу над власним народом.
